Львівський музей – скансен «Шевченківський гай»
Етнографічні музеї – це вид музеїв історичного профілю, що збирають, зберігають, вивчають та експонують етнографічні колекції, які знайомлять сучасників із процесами етногенезу, побутом і культурою етнічних спільнот. У 1970-х рр. в Україні створювалася нова форма етнографічних музеїв на грунті музеєфікації фрагментів етноландшафтного середовища й об’єктів етнокультурної спадщини – Музеї просто неба (скансени), зокрема у Львові – Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького.
1 травня 2024 р. відбулася гостьова лекція на тему : «Музейно-етнографічні дослідження на прикладі Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького, скансену «Шевченківський гай» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 032 «Історія та археологія», ОП Історія та археологія, студентів груп ІА-43 (староста – Вікторія Торубара), ІА -33 (Світлана Дементій), ІА-13 (Віолетта Рак). Лектор – кандидат історичних наук, заступник директора з наукової роботи Музею просто – неба «Шевченківський гай» Сергій Ципишев. Організатором проведення лекції є викладач навчальної дисципліни «Методика музейно-етнографічних досліджень» доцент Лариса Шаповал, на якій були присутні викладачі кафедри історії України: професор Людмила Бабенко, доценти: Тамара Жалій, Оксана Коваленко, асистент Дмитро Стаценко.
Студенти-історики ознайомилися з історією етнографічного музею, специфікою музейної роботи скансену «Шевченківський гай» в умовах воєнного стану України по комплектуванню музейних фондів, систематизації, експонуванню музейних колекцій із речових пам’яток матеріальної культури, напрямками музейних досліджень, проведенні польових досліджень під час етнографічних експедицій, відтворенні середовища проживання людини, народного побуту, культурних смаків українського народу.
Лектор Сергій Ципишев презентував скансен за принципом поділу України на історико- етнографічні райони Західної України по секторах : Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Поділля, Полісся, Волинь, Рівнинне Закарпаття, Покуття, Буковина де представлено 124 пам’яток народної архітектури (54 садиби), інтер’єри семи церков, які є діючими, дзвіниці, каплиці.
Фонди музею налічують 22 тисячі експонатів. На площі 150 га розміщені «живі» мікросела з побутово-виробничими комплексами етнографічних груп українців. У житлових і господарських спорудах представлені одяг, побутові речі, знаряддя сільського господарства, транспортні засоби. Музейники за участі туристів здійснюють традиційні календарні та родинні обряди, свята.
