Етностудія «Тваринні символи у традиційно-побутовій культурі українців»
Для предків українського народу природа була рідною домівкою. Від світу природи вони отримували їжу, одяг, житло. Тому людина наділяла рослини й тварини серед яких жила, людськими рисами. Народні уявлення, вірування про тварин – тотемів сформували світогляд, символіку, багату фольклорну спадщину українців. Народні символи (рослини, тварини, неживі предмети побуту) є невід’ємною частиною традиційно-побутової культури українців, етногенетичним кодом української нації до сьогодні.
В рамках програми Тижня факультету історії та географії 10 квітня 2024 року здобувачі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальностями 032 «Історія та археологія»; 014.03 «Середня освіта. Історія» взяли участь у роботі Етностудії «Тваринні символи у традиційно-побутовій культурі українців». Організатором та модератором форуму була викладач етнографії України, керівник студентської наукової групи «Календарно-родинна обрядовість українців», доцент кафедри історії України Лариса Шаповал. Активними учасниками проведеного заходу були студенти: Аліна Бабак, Ілля Лисенко, Іван Луценко, Вікторія Мураєва, Оксана Мосійчук, Іван Самченко. Відео, аудіо – супроводження етностудії здійснювали Данило Запара, Анастасія Маркосян. Світлана Сокуренко
Світове Дерево як священний символ в традиційно-побутовій культурі українців є зв’язком трьох вселенських просторів (нижнього, середнього і верхнього), так і тварини пов’язані з кожним із трьох світів: риби, змії — з нижнім (земноводним), звірі, свійські тварини — з середнім (землею), птахи — з верхнім (небом, повітряним простором). Найкраще тваринний світ та символіка представлені у народних казках, піснях, прислів’ях, приказках, гуморесках, в яких тварини виступають не персоніфікацією людей чи їхніх якісних характеристик, як це стало пізніше, а самими собою. Святкові жертвопринощення тварин Богам і ритуальне вживання м’яса сакралізованих тварин супроводжувалися магічними обрядодіями і ритуалами, у давнину мало на меті прилучення родини (сім’ї) до сил природи, і через це — примноження добробуту, забезпечення родючості людей і тварин.
Поступовий відхід від природи — відчуження людини від світу рослин і тварин, звичаїв, етнічних традицій, пов’язаних з рослинною й тваринною символікою проявився в наші дні серед молодого покоління українців. Тому обрана тематика етнографічного заходу має беззаперечну актуальність за практичну складову для формування світогляду сучасних українців, патріотизму, громадянської позиції серед студентсько-викладацької аудиторії педагогічного вишу.
