Відроджуємо та популяризуємо українську вишиту сорочку (вишиванку)

Не зважаючи на складне історичне минуле, український народ не розгубив, а доніс до сьогодення багаті скарби духовної і матеріальної культури, які становлять великий інтерес для інших народів світу. Серед тих скарбів на почесному місці знаходиться українська вишита сорочка.

15 травня 2025 року в день Всесвітнього дня вишиванки на факультеті історії та географії було проведено лекцію «Традиційна вишита українська сорочка» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 032 Історія та археологія ОП «Історія та археологія», студентів групи ІА-23 (староста –  Оксана Мосійчук), спеціальності 014.03 Середня освіта. Історія ОП «Середня освіта. Історія. Громадянська освіта груп ІО-21 (староста – Григорій Усик), ІО-22 (староста – Тарас Яремко) в рамках вивчення навчальної дисципліни «Етнографія України» доцентом Ларисою Шаповал.

Лекторка зауважила, що вишиванка – це національна біла вишита сорочка, що є символом здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, порядності, любові, святковості, етнічним кодом української ідентичності. Студентська молодь ознайомилася з історією побутування основного елемента традиційного вбрання українців, технологією виготовлення, орнаменторикою, колористикою вишивки на сорочці, символікою, обрядово-звичаєвою культурою вишиванки, ставленням народу  до неї як до святині, сімейної реліквії, оберегу.

Символічний образ вишитої сорочки присутній у народних піснях про кохання, сімейне життя, соціально-побутові умови українців та віршах. Популяризація вишиванки серед студентів ПНПУ імені В. Г. Короленка здійснюється через відвідування музеїв, етно-мистецьких фестивалів Полтавщини, проведення етнографічних заходів, в яких беруть участь учні  шкіл м. Полтави та Полтавської області, зокрема Лубенського районного центру народної творчості, театральної студії «Прем’єра» (керівник – Ольга Петренко), вихованці керівника гуртка «Юні археологи» Іллі Лисенка, студента групи ІА-33 – Дар’я Запорожець (сценка «Вулиця»), Анастасія Однолько (вірш «Вишиванка»), Софія Антонюк, Святослав Сирота (вірш «Рушник»).

Без історичного минулого, знань про  культуру, етнічні символи, обереги – немає майбутнього в жодного народу, в жодної родини та людини до яких ми відносимо Вишиванку! Шануймо і бережемо її!