Тимощук Андрій Іванович

ТИМОЩУК Андрій Іванович
(25 березня 1982 р. – 2 січня 2024 р.)
Випускник 2004 року
Роки навчання:
1999 – 2004 рр. – Середня історія (Історія та правознавство)

Народився і проживав у Полтаві. Основним місцем роботи стала альма-матер: працював керівником та технічним редактором видавництва університету. Не один польовий сезон відпрацював в Центрі археології та в Охоронній археологічній службі України.

В 2014 році разом з однодумцями створив громадське формування з охорони громадського порядку «Полтавська Січ». Навесні 2015 року став членом волонтерської бригади, що займалася будівництвом фортифікаційних споруд. Кілька років на волонтерських засадах консультував учасників бойових дій у ветеранському центрі. На початку 2021 року заснував свою благодійну організацію «Благодійний фонд «Мить добра»», основною метою якої є стимулювання і розвиток військового ветеранського руху і допомога учасникам бойових дій.

З 24 лютого 2022 року по січень 2023 року перебував у лавах 144 батальйону 116 бригади тероборони. Потім був період загострення і лікування хвороб, які переніс у 176-му резервному батальйоні міста Рівне. З літа 2023 року ніс службу у 74-го окремому батальйоні 102-ї окремої бригади ТрО. За станом здоров’я – на посаді діловода служби ракетно-артилерійського озброєння логістики.

У 2023 році Андрій Тимощук був обраний депутатом Подільської районної в м. Полтава ради від Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Він замінив у Подільській райраді Тараса Синяговського, який став депутатом міської ради замість загиблого побратима Юліана Матвійчука.

Помер 2 січня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Рибне Запорізької області.

Зі спогадів одногрупників і однокурсників, друзів:

«Я знала Андрія ще з підготовчих курсів до вступу в інститут (тоді ще був інститут). Він був доброю та компанійською людиною. Коли розпочалася війна, він стояв на блокпості у нашому районі, ми завжди вітались (я завжди запитувала, про потреби, він посміхався і відмовлявся). Але ж так сталось, що Андрія відправили на фронт. І він ціною свого життя, до останнього, стояв на захисті незалежності України. Це велика втрата: патріота, добровольця, одногрупника. Нажаль, Бог забирає найкращих. Схиляю голову перед батьками, в пошані Андрія. Герої не вмирають!»

Шиян (Сівкова) Ірина, одногрупниця

«Андрій був одним із студентів, які з першого курсу здавалися дорослішими за своїх одногрупників. Був більш самостійним у судженнях і вчинках. Він не сприймав навчальний процес як самоцінність, йому мало бути цікаво те, що він робить. У цьому сенсі викладачам із ним було складно. У Андрія потяг до знань розкривався з часом, тоді як у окремих колег навпаки згасав.

У роки студентського життя Андрій цікавився спортом, єдиноборствами.

Багато хто з однокурсників немало здивувався, коли дізналися, що Андрій працює археологом. Здавалося, раніше великого інтересу до археології не виявляв, але про роботу завжди розповідав із захопленням. Після роботи у Центрі охорони та досліджень пам’яток археології його робота певним чином була пов’язана із рідним університетом та факультетом – він працював у видавництві у рідному старому корпусі. Коли хтось із немісцевих однокурсників під час візиту до Полтави був неподалік Університету (спілкувалися через Viber-групу) – Андрій завжди виходив на зустріч.»

Кульчій Олег, одногрупник

«З Андрієм Тимощуком ми познайомилися на першому курсі навчання у Полтавському педагогічному, тоді ще – інституті. Він вчився на правознавчій спеціалізації, та був родом з Полтави. Це наклало свій відбиток на те, що ні ми, ні навіть одногрупники Андрія не могли багато розповісти про нього. А ще його досить спокійний характер та тихий голос сприяли тому, що Андрій лишався, для багатьох із нас, абсолютно втаємниченою особистістю. І ще більше це посилилося після його переведення на заочне навчання.

Тож особливо загадковим та несподіваним було побачити мені його у дверях нашого Центру, коли той постукав до нас із зацікавленням працювати у нашому закладі. І справжнє знайомство почалося лише вже на робочій ниві.

Так, вже незабаром, цього ж 2005 року, Андрій став молодшим науковим співробітником нашого закладу, ще за кілька тижнів – почав їздити з нами у відрядження, обстежувати археологічні об’єкти, а згодом потрапив і у першу археологічну експедицію (розкопки на пам’ятці Глинськ ІV на Зіньківщині). Саме тут, коли наша невелика експедиція жила в «спартанських» умовах у покинутій садибі, почали проявлятися нові позитивні риси Андрія Івановича. Господарський хист та руки «з правильного місця» на тривалий час визначили «головного відповідального за технічну частину» як цієї, так й наступних наших експедицій.

Але не цим єдиним: вже незабаром Андрій почав проводити і самостійні розвідкові обстеження, готувати облікову документацію, писати наукові звіти та невеликі статті по цим дослідженням. І хоча ці роботи не можна назвати чимось екстраординарним, але саме постійну готовність до виконання завдань можна назвати головною позитивною рисою, за якою запам’ятався Андрій у нашому колективі.

А ще – позитивним настроєм, почуттям гумору та доброзичливістю з колегами. Та, безсумнівно, патріотизмом.

Після 2012 року дороги Андрія Тимощука та нашого Центру розійшлися.

Наступна наша зустріч в «єдиній структурі» відбулася вже 24 лютого 2024 року на формуванні місцевого ТРО, де він та десятки наших побратимів довели в перший же день повномасштабного вторгнення росії, що для таких як Андрій патріотизм та націоналізм не є пустим словом. Слова підкріпилися дією тоді, коли це було найбільш потрібно.

Андрій був різним, не завжди все у нього вдавалося на життєвій та робочій нивах, але найяскравіші зорі сяють тоді, коли наступає суцільна темрява. Найважливіші вчинки людина робить тоді, коли найтяжче. Саме за ними воїни-добровольці увійдуть в історію. І Андрій Іванович Тимощук – також.

Честь, Друже!»

В’ячеслав Шерстюк, однокурсник, військовослужбовець, директор КЗ «Центр охорони та досліджень пам’яток археології» Полтавської обласної ради.

Джерела:

«Дійти до наших кордонів – ще не означає виграти війну. Я бачив, як перестрілювалися через кордон..» : [ інтерв’ю депутата Подільської районної в місті Полтави ради від ВО «Свободи» Андрія Тимощука] // Тижневик ВО «Свобода». URL: https://www.facebook.com/groups/1445063945716175/posts/3575419662680582/?locale=uk_UA

Помер депутат подільської райради та військовослужбовець Андрій Тимощук. URL: https://poltava.to/news/74706/

У Полтаві влаштували прощання з воїнами Іллею Цубером, Андрієм Тимощуком та Євгеном Андросовим. URL: https://suspilne.media/656328-u-poltavi-vlastuvali-prosanna-z-voinami-illeu-cuberom-andriem-timosukom-ta-evgenom-androsovim/