ФЕДІВ Роман Сергійович
«Дрогобич»
(10 червня 1994 р. – 7 серпня 2023 р.)
Випускник 2017 року
Роки навчання:
2012 – 2016 рр. – Історія
2016 – 2017 рр. – Середня освіта (Історія)
Родом із селища Козельщина, де і закінчив середню школу. Був активним учасником Революції Гідності, членом ВГО «Сокіл». У 2015 році служив добровольцем у ОДЧ «Карпатська Січ», захищав Україну в зоні АТО. У 2017 – 2018 роках проходив службу у лавах ЗСУ.
З першого дня повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до захисту України. Служив у підрозділі аеророзвідки «Соловей» 144-го батальйону 116-ї окремої бригади ТрО, був солдатом мінометної батареї.
Загинув 7 серпня 2023 року поблизу міста Мар’їнка, що на Донеччині, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Нагороди:
- Указом Президента України від 17 листопада 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
- 19 березня 2024 року на фасаді Козельщинського ліцею відкрили меморіальну дошку, присвячену загиблому Герою.
Зі спогадів одногрупників і однокурсників, друзів:
«Про найкращого друга – Рому Федіва
Так склалася доля, що в 2012, далекому вже тепер році, ми всі потрапили на істфак. Нас обʼєднали в групи, конкретно наша мала назву ІП-12, куратор – Бабенко Л.Л. Всі ми були родом з різних куточків нашої Полтавщини, Рома – з Козельщини або, як жартома ми говорили, «Козельграду». Якісь такі різні та малі-чудні. Згодом виявилося, що в нашій групі навчаються дуже розумні та неординарні студенти.
Рома Федів на початку нашого знайомства став для мене однозначно неординарною людиною. Тихий, спокійний, надійний і на диво дуже влучний у своїх життєвих висновках. Не можу сказати, що ми з першого разу стали приятелями, але згодом час розставив все по своїх містах. Наші шляхи так і не змогли розійтися.
Збираючись в гуртожитку, говорячи, аналізуючи різні історичні процеси минулого та теперішнього, ми почали бачити, наскільки Рома обізнана та аналітична людина. Кожна розмова була завжди дискусійна та змістовна. В той час саме завдяки Ромі ми почали розуміти, що знати всі історичні дати або вміло переписувати до зошита статті науковців, то ще не все в нашій справі.
А ще Ромчик дуже любив смачно поїсти, послухати гарну музику з патріотичними або роковими мотивами – «Тінь Сонця», «Гайдамаки», «AC/DC» та багато інших крутих та патріотичних гуртів.
Йшли роки, в нашій державі почалися історичні та такі важливі-жахливі події. Повз них не зміг просто так пройти Рома, він завжди був в гущі подій як місцевого характеру, так і всеукраїнського масштабу. О, як ми переживали, коли зрозуміли, що Рома на Майдані! Кожного дня писали, дізнавалися про перебіг подій і безперечно раділи його поверненню. Повага після цих подій до Роми виросла невимовно, а ми зрозуміла, що він справжній патріот, товариш та друг.
Дружба з тобою була дійсно подарунком. Ромчик показав як може бути інакше. Як можна вчитись, не забуваючи про власну гідність та людяність. Змусив розставити пріоритети в житті зовсім по-іншому. Патріотизм, вірність, відданість, гумор, безтурботність. Почали складатися певні добрі традиції, до яких Рома приклав своє серце та руку. Ну і як же не згадати Ромин гумор, який завжди ніс в собі гостроту та інтелектуальність.
«Мовчить-мовчить, слухає нас усіх, а потім робить такий висновок, від якого або дуже сумно, або надзвичайно весело,» – одноголосно говорили про нього друзі.
Тільки тепер ми розуміємо, які ми всі були щасливі, поки не почалася ця клята війна!
Ми пишаємося тобою, твоєю силою та хоробрістю. Ти захищав нас у цій страшній війні.
Ми будемо пам’ятати тебе завжди!!!»
Ірина Даниленко (Срібна), одногрупниця
«З Ромою ми знайомі зі студентських років.
Це було дуже смішне та особливе знайомство, як і все інше протягом років нашої дружби. Він був добрим, дуже розсудливим та справедливим.
Рома завжди про всіх турбувався, але ніколи прямо цього не говорив, приховував свої переживання та турботу, можливо думав, що це прояв слабкості.
Тільки в особливі момент він відкривався і дуже зрідка говорив про те, що насправді в нього на серці. Наче хотів відгородити всіх своєю безтурботністю і теплом від проблем.
Завжди був легким та веселим.
В моїй пам’яті він назавжди залишиться, як сонечко, янгол…
Зірка, яка ніколи не згасне в серці кожного, хто його знав.»
Інна Ященко, випускниця факультету 2019 року
«Рома – найкращий друг із студентських років, член нашої організації «Сокіл», яку ми з ним творили разом. Через наші заходи, акції пройшли сотні молодих українців, які зупинили агресію, борються і воюють. Рома своїм чином показав те, що ми можемо! Ми можемо зробити занадто багато за таке коротке життя. Ми думали, що перед нами лежить увесь світ і ми його підкоримо, але вороги цьому завадили…
Ти був частиною мого здорового глузду, частиною мене … З 2012 року ми – разом. Ми палили разом… Ми боролися разом… Ми перемагали разом!
Ми разом вивчали історію української боротьби, починали з січових стрільців, Української повстанської армії, з чину організації «Сокіл», яка зробила такий великий вклад у сьогодення. Ми прощалися з нашими друзями, а потім часто про них згадували й говорили. А тепер прощаємося з Ромою…
Тепер ми живемо за нього. Ми продовжуємо те, що ми з ним починали. Ми продовжуємо цю боротьбу і не здамося, щоб Рома не сказав, що ми не змогли. Ми зможемо! Бо основне гасло нашої організації – «Де сила, там воля!» У нас є сила! А це означає, що буде воля, побудувати нашу країну і наше майбутнє!
Ми вміли дружити. Він умів дружити. Тому я дякую йому за дружбу, дякую за віру в наше майбутнє. Дякую за ВГО «Сокіл», дякую за дорогу, що пройшли разом.
Ми були на «Революції гідності», ми були разом у ОДЧ «Карпатська Січ» і не тільки… Ну, ти знаєш…
Ти був всюди, зі мною… Я тобі вдячний…
Честь! Слава! Повага!
Дякую за все!»
Георгій Сьомін, друг, побратим, одногрупник
«З Ромою ми знайомі з першого курсу університету. Це – спокійний хлопчина, який завжди заряджав нас своїм спокоєм. Пам’ятаю, як перед кожним іспитом мене «била» паніка і я нервувала та переживала, а Рома завжди заспокоював і підтримував. Питання, які він повторював вже перед дверима в аудиторію на іспит, обов’язково були у моєму білеті. Тому я завжди прислухалась до його повторень. Студентські спогади, які повʼязані з Ромою, наповнені теплотою і викликають посмішку. Для мене він був товаришем, другом, з яким завжди можна було поговорити і отримати пораду, хоча сам він ніколи не ділився своїми переживаннями чи проблемами, наче не хотів обтяжувати нас.»
Марія Фоменко, одногрупниця
«Добрий, спокійний, принциповий і надійний… Ти завжди був патріотом не на словах, а на ділі! Саме таким пам’ятаю і буду пам’ятати Рому.
З перших років навчання в університеті, коли всі ще були зовсім «зелені» та безтурботні, вже тоді Рома мав активну громадянську позицію. Він із тих, хто був на Майдані в 2014-му, хто не просто хотів змін, а вершив їх своїми діями, на кого варто було рівнятись, хоч тоді не всі це усвідомлювали.
Ми навчалися разом 5 років, і часом я дивувалась його виваженості та спокою, який він випромінював. Так уміти опановувати себе в потрібний момент, мабуть, було його суперсилою.
Часто згадується наша археологічна практика. Ще тоді у нас викликало захоплення те, як Рома один із перших, разом з нашими одногрупниками, так натхненно й піднесено виконував гімн на честь Дня Незалежності України.
Дякую тобі, Ромчику, що до останньої хвилини свого життя ти відстоював незалежність і свободу нашої України, боровся за честь, мир і спокій українців.
Вічна пам’ять тобі, Романе!
Слава Герою!»
Анна Бражник, одногрупниця
«Рома у моїх спогадах – унікальна людина. Він мав, здавалось на перший погляд, непоєднувані риси характеру: спокій, самовладність, але в той же час впертість та стійкість.
Безстрашність та готовність жертвувати робили Рому прикладом для багатьох. Він назавжди залишиться в моєму серці, як символ мужності та глибокої віри в майбутнє нашої країни.»
Анна Гончаренко (Страшко), одногрупниця
«Ми з Ромою не часто спілкувалися, хоча постійно проводили час разом в одній компанії друзів. Незмінній компанії друзів зі студентських часів і до сьогодні.
Рома завжди був небагатослівним хлопцем і цим часто не спонукав до спілкування інших людей (певно, і мене теж). Але я завжди розуміла, що в цьому худенькому хлопцеві з кучерявим чубчиком є щось таке всередині, щось таке, за що я його поважала.
І лише зараз прийшло усвідомлення. Він завжди робив те, що МУСИВ робити, як би складно не було.
Скільки б життя не перевіряло його на міць (а таких ситуацій було ой як багато) він, як зазвичай, без зайвих слів ПРОСТО. РОБИВ. ТЕ. ЩО. МУСИВ. Це звучить легко, але дуже непросто.
У цьому увесь наш Ромсон. Світла пам’ять тобі, друже.»
Анастасія Калакуцька, однокурсниця
«Навчання у стінах історичного факультету дало не лише багаж знань, а й подарувало друзів – неймовірних сміливих людей. Саме таким був Роман Федів. Викладачі завжди відзначали високий рівень досягнень, логічне мислення студентів нашої групи. Але справжнього Рому я побачила не в аудиторіях, а на практиках. Однією із них була археологічна, посеред поля соняшників. Рома завжди підтримував, допомагав, на нього можна було покластись. Саме там я побачила характер хлопців із нашої групи: ідейні, наполегливі, непохитні.
Це був перший курс, лише початок. Не лише для нас, студентів, а й для всієї країни. Події 2014 року, Майдан, АТО не залишились в одногрупників без уваги… Жора Сьомін, Рома Федів, Сергій Химич активно брали участь в історичних подіях, відстоюючи незалежність України.
Третій курс передбачає для студентів дослідження етнографії. Наша група відвідала Гуцульщину. Походи в музеї, екскурсії містами та піші прогулянки, підйоми на гори. Там ми багато говорили, сміялись, раділи щасливим моментам. Саме із цієї поїздки найцінніші спогади, найяскравіші фотографії. Ми були на порозі дорослого життя.
Далі шляхи розійшлися, та війна знову поєднала всі спогади в одне ціле. І саме оборона України дала розуміння великої стійкості духу нашого одногрупника Роми Федіва.
Цінуємо, пам’ятаємо та не забудемо сміливого, завжди усміхненого Рому.»
Наталія Гріненко (Удовиченко), одногрупниця
«Я тебе, Ромка, називав «Тихою водою» та цінував за почуття гумору, кмітливість та хоробрість. Дякую, що був на наших свободівських «двіжах», на майдані, і з першого дня на війні! Я знав завжди, що ти ніколи не даси задню і завжди допоможеш.»
Анатолій Ханко, побратим, випускник факультету (з мережі Фейсбук)
Джерела:
Боєць полтавського підрозділу Роман Федів повертається на щиті. URL: https://zmist.pl.ua/news/boyecz-poltavskogo-pidrozdilu-roman-fediv-povertayetsya-na-shhyti
За останній тиждень стало відомо про загибель 14 захисників з Полтавщини. URL: https://poltava.to/news/72606/
На Донеччині загинув військовий із Полтавщини Роман Федів. URL: https://suspilne.media/545783-na-doneccini-zaginuv-vijskovij-iz-poltavsini-roman-fediv/
У Полтаві військовим підрозділу «Соловей» передали дрон від благодійників. URL : https://www.youtube.com/watch?v=7Y0DZWeoEWw&t=2s
Указ Президента України №755/2023. Про відзначення державними нагородами України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/7552023-48877
Федів Роман. URL : https://kozelshchynska-gromada.gov.ua/fediv-roman-13-33-18-09-11-2023/
Фейсбук-сторінка Козельщинської громади. URL: https://www.facebook.com/share/p/ApX1GZN8JMMcetwr/
