ГРИЦАЙ Антон Юрійович
«СІФ»
(7 травня 1987 р.— 15 лютого 2015 р.)
Випускник 2009 року
Роки навчання:
2004 – 2009 рр. – Історія

Народився в місті Полтава.

Був активним учасником неформального руху вболівальників полтавського футбольного клубу «Ворскла». Один із засновників ультрас-угрупування «Crew of Golden Eagle». Брав участь у подіях Революції Гідності у складі Полтавської Самооборони. Був одним з авторів графіті-меморіалу Небесній Сотні, що неподалік Полтавської державної аграрної академії. У вересні 2014 р. добровільно вступив на службу до полку патрульної служби міліції особливого призначення «Азов» ГУ МВС у Київській області (з листопада 2014-го – окремий загін спеціального призначення «Азов» Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України).

Загинув 15 лютого 2015 року в селі Широкине Новоазовського району Донецької області. Відбулося це під час Павлопіль-Широкинської наступальної операції. Терористи здійснили спробу прориву бронетехніки в Широкине і завдяки густому туману в село зайшли танки та жива сила супротивника. Розпочалось позиційне протистояння. Ближче до вечора азовцям вдалось евакуювати з Широкиного цивільних мешканців, які залишались у селі впродовж усього протистояння. У підсумку було знищено майже сотню бойовиків та десять одиниць бронетехніки. Втрати азовців – семеро загиблих бійців та близько 50 поранених.

Нагороди та увічнення пам’яті:

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
Рішенням Полтавської обласної ради нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно).
15 серпня 2015 року на будівлі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Антона.
З 2015 року друзі Антона започаткували проведення Всеукраїнського фанатського турніру з міні-футболу пам’яті Антона Грицая.
У 2023 році вулицю Ляхова у м. Полтава перейменували на вулицю Антона Грицая

Зі спогадів одногрупників і однокурсників:

«Антон був людиною дії. Дуже любив вивчати історію, але ще більше любив рух та бути учасником активних суспільних процесів та змін. Це нас об’єднувало: Антон Грицай, Ямщиков Вадим і я.

Тому, коли мова йшла про участь в марші УПА в Києві, чи відкритті стели на місці встановлення пам’ятника С. Петлюрі біля Полтавської ОДА, щоб протистояти опору полтавських комуністів, або про поїздку у Львів, чи в музей в Пирогів, то ми обовʼязково це робили, навіть, якщо для цього доводилося пропускати університетські пари.

Антон завжди був сміливим, винахідливим та веселим. Памʼятаю випадок, коли ми їхали поїздом до Львова. Провідник нашого вагону дозволив собі міцно напитися та заснути. Коли поїзд зупинився в Бердичеві, ми побачили у вікно як значна кількість пасажирів стоїть на пероні перед зачиненими дверима вагону, ризикуючи не потрапити до потягу. Зупинка мала тривати лише кілька хвилин. Після невдалих спроб розбудити провідника ми самі відчинили двері вагону. Антон, вдягнувши формену кондукторську фуражку, яку взяв у сплячого провідника, почав запускати пасажирів, збираючи в них квитки, та говорити різні вигадки про переваги та чудернацький сервіс в нашому вагоні. Було дуже складно стримувати сміх, дивлячись на збентежені обличчя пасажирів. Всі встигли зайти.

Також я дуже гарно, на все життя, запамʼятав як майстерно, відповідним голосом та інтонацією Антон відтворив виконання старовинної колядки «Ой рано, рано кури попіли» під час залікового відкритого заходу з одного з етнографічних спецкурсів. Ми майже до ранку готували сценарій цього заходу на кухні, розкидали ролі, готували музику, підготували вишиванки, брилі, музичні інструменти.

Звичайно, з цим заходом ми рофлили. Але водночас серйозно ставилися до підготовки. В результаті за глибиною та виразністю розкритої теми ніхто нам не зміг скласти конкуренцію. Отримали всі «відмінно», хоча, до цього прогуляли чи не всі заняття спецкурсу.

В жартах Антон був чудовим актором. А в житті – сміливим та відвертим.

Дуже часто згадую тебе, друже, та дякую тобі!»

Іван Лаврусенко, одногрупник

«Антон вчився на моєму курсі у третій групі, я в другій. … Знаю, що він був палким вболівальником «Ворскли», мав невелику тягу до навчання, натомість володів палкою любов’ю до України … Бачилися з Антоном на домашніх матчах Ворскли на стадіоні. Коли Антон загинув, я працював у Гімназії №14. То був важкий день, адже звістка дуже ошелешила. Ще пів робочого дня було попереду і єдине, чим міг себе заспокоїти, це дати завдання учням малювати листівки для наших бійців на фронт».

Олег Ночовний, однокурсник

МАТИ Й СИН

Світлій пам’яті Антона Грицая

Прихилилась юна мати
Щедрої весни
До свойого немовляти
І чатує сни:
«Хай минають дні і ночі,
Як щаслива мить,
Бо тобі я напророчу
У любові жить.
Попрошу у Бога крила,
В неба – висоти,
Щоби доленька відкрила
Все, що хочеш ти…»

ІІ

Пролітали дні за днями –
Виростав синок.
Ось із ним за ручку мама
Робить перший крок…
Перше слово з ним шепоче…
І тамує біль,
Коли серце проти ночі
П’є любовний хміль.
І у зоряну годину
Колисає знов:
«Все мине, моя дитино,
Ще прийде любов…»

ІІІ

Раптом заревли гармати –
Небеса дрижать.
Вийшла посумніла мати
Сина проводжать:
«Янгола тобі в дорогу
У своїм краю.
Хай проводить від порогу
Й береже в бою…»
Небо снігом посипає
І мовчить згори.
Мати сина виглядає
Зимної пори…

Молитвує стиха мати
У небесну синь –
Просить Бога за солдата:
«Хай вернеться син…
Хай його глибокі очі
Не туманить сніг,
Краще вустонька дівочі
Хай цілують їх.
Хай палке його серденько
Береже любов…» –
Молитвує гірко ненька,
Аж холоне кров…

Не була почута мати,
Бо глуха війна.
І у квітах для солдата
Потопа труна.
Зустрічають на колінах
Люди юнака…
Пам’ять воїна – нетлінна,
Доленька ж – гірка…
Вже мовчить скорботно мати.
На очах сльоза.
Їй немає, що сказати.
Плачте, небеса!..

Олександр Лук’яненко , однокурсник

Джерела:

Антон Сиф. URL : https://www.youtube.com/watch?v=XGlVC4Nps_k

Відеоролик Герой нашого часу Грицай Антон. URL : https://youtu.be/RDedYBRvS5g

Грицай Антон Юрійович («Сіф»). Книга пам’яті полеглих за Україну. URL : https://memorybook.org.ua/4/gricaymih.htm

Грицай Антон Юрійович (позивний «Сіф»). Книга пам’яті МВС. Національна гвардія України. Державна служба України з надзвичайних ситуацій / Артем Шевченко, Олена Родіна, Ігор Лебедь, Ганна Кобиляцька; упоряд. О.В. Красовицький; худож.-оформлювач В. М.Карасик. — 3-тє вид., виправл. і доп. — Харків : Фоліо, 2018. С. 60 – 61.

«Людина діла, а не трибун». Пам’яті Сіфа. URL : https://azov.org.ua/%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0-%D0%B4%D1%96%D0%BB%D0%B0-%D0%B0-%D0%BD%D0%B5-%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BD-%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D1%8F%D1%82%D1%96-%D1%81%D1%96%D1%84/

Задара І. Вулицю Ляхова у центрі Полтави перейменували на честь Антона Грицая. URL : https://zmist.pl.ua/news/vulyczyu-lyahova-u-czentri-poltavy-perejmenuvaly-na-chest-antona-gryczaya

Злепко Ю. Антон «Сіф» Грицай — Бог Війни. URL : : http://tribuna.pl.ua/news/anton-sif-gritsaj-bog-vijni/#sthash.OU6dj3KB. АБО http://tribuna.pl.ua/news/anton-sif-gritsaj-bog-vijni/